Загрози ринку крафтового пива в Україні

Ліцензування

Основні загрози рину крафтового пива в  Україні пов’язані із ліцензуванням. Крафтові броварні через жорстке державне регулювання можуть стати частиною історії. Уже біля двох років пройшло з того часу, як кожну броварню, незалежно від об’ємів виробництва і збуту продукції зобов’язали купувати не тільки ліцензію на виробництво і роздрібну торгівлю хмільним напоєм (якщо він продається в броварні або ресторані), але і ліцензію на гуртову торгівлю, вартість якої складає 500 тис грн. Якщо ж її не придбати – потрібно зупиняти гуртову реалізацію, навіть якщо розміри гурту малі і не перевищують вартості самої ліцензії.

Не залишились поза увагою також малі броварні. Після того, як пивовари малих пивоварень запропонували ввести диференційовану вартість ліцензії для малих гравців ринку на рівні 50 тис. грн, було обмежено кількість виробництва пива до розмірів 2 000 тис літрів на рік (5,4 тисячі літрів на день).

Вартість ліцензії

До речі в країнах Європи величина річного виходу пива малої броварні не повинна перевищувати 200 тис гектолітрів на рік. Комісія запропонувала, а Верховна Рада прийняла закон, за яким вартість ліцензії для броварень, які виробляють до 300 тисяч літрів в рік становить 30 тис грн.

Якщо ж броварня перевищить ліміт, вона повинна заплатити 500 тисяч гривень (як за повну ліцензію). Заплативши ці гроші, більшість малих гравців виходять з ринку та банкротують.

Висока вартість обладнання

Друга проблема лежить в економічній площині. Новим пивоварам, домашнім пивоварам банально не вистачає грошових коштів для започаткування власної крафтової справи. Але тут на допомогу новачкам, які не мають власних виробничих потужностей, і які, теоретично, мали б отримувати підтримку від держави, приходять їх конкуренти, оскільки всіх об’єднує до якісного пива. Тобто це так-звані контрактні варки, коли броварня, у якої є своє обладнання, дозволяє новачку варити пиво у себе на виробництві. Крім того, такі пивовари ще й надають юридичний супровід.

Труднощі експорту

Третя проблема полягає у виході на міжнародний ринок, але це вже проблема кожного окремого пивовара. Ні держава, ні асоціація пивоварів не можуть вирішувати, хто готовий до експорту, а хто ні. Також потрібно розуміти, що підготовка товару до виходу на міжнародний ринок потребує чималих фінансових вливань, а гарантувати, що на Заході сприймуть конкретне специфічне пиво, ніхто не буде. Звичайно, що не варто опускати руки, адже вихід на міжнародні ринки гарантує хороші прибутки, але для того, щоб не «провалитись», потрібно створити резервний фонд і ні в якому разі не ризикувати всіма своїми активами, в надії, що Європа з 1 разу прийме український крафт «на ура».

Висновки

Отже, пивоварні, що випускають в день близько  822 літри пива повинні оплатити ліцензію у розмірі 30 тисяч гривень. Вартість ліцензії збільшує собівартість виготовлення 1  літри пива всього на 0,1 гривню (при розрахунку 30 тисяч гривень на 300 тисяч літрів). При незначному збільшенні обсягів виробництва, у собівартість необхідно закладати від 1,7 гривень на літру пива. Це означає, що на ринку може діяти або маленька пивоварня, або великий пивоварний завод, тільки в такому випадку підприємство зможе компенсувати витрати на ліцензію.

 

Бізнес план крафтової пивоварні

Поділіться з друзями