Як стати контент провайдером

контент провайдер

контент провайдер

Ще зовсім недавно таких товарів, як картинки і мелодії для мобільних телефонів, просто не існувало, але в останні три роки вони отримали велике поширення.

За оцінками експертів, в минулому році оборот ринку додаткових послуг досяг приблизно 290 млн доларів. У його структурі частка картинок і мелодій склала 58%, інформаційно-розважальних сервісів – 17%, ігор – 6%, медіа-інтегрованих проектів – 9%, знайомств і спілкування – 10%. В цьому році картинки і мелодії, звичайно, як і раніше не здадуть позицій, але прогнозується збільшення продажів java-ігор, а також активний розвиток медіа-інтегрованих сервісів і WAP-сервісів.

Огляд гравців ринку контенту

Серед компаній, що надають мобільні контент-послуги, найбільших успіхів досягли компанії i-Free, «Інфон», Jippi, «Інформ-мобіл», «Нікіта Мобайл», Next Media, SMS Media Solutions. Їм в даний час «належить» близько 70% цього ринку.

Ринок контент-провайдерів в не перенасичений і в той же час не може похвалитися розмаїттям. Дуже мало у нас компаній, здатних розширити звичний спектр таких послуг, як картинки і мелодії. Можливо, більш явні зміни настануть, коли контент-провайдери почнуть пропонувати споживачам аудіо- та відеоролики, в тому числі власного виробництва.

Треба відзначити, що в бізнесі додаткових послуг задіяно чимало великих гравців. По-перше, це стільникові оператори, які здійснюють білінг і транспортування послуг: «Київстар», «Водафон»,  “Лайф”;

По-друге, медіа-компанії, що розміщують інформацію про сервіси, і компанії-виробники контенту.

По-третє – контент-провайдери, які продають інтерактивні продукти або послуги.

На початку свого розвитку цей бізнес не вимагав великих вкладень. Кілька років тому для сплеску запитів на послуги досить було простої реклами в офісах стільникового оператора. При цьому у початківців контент-провайдерів не виникало особливих складнощів і з технічним забезпеченням свого бізнесу. Найчастіше вони починали працювати на платформах власного виробництва, поступово їх модернізуючи. Однак в даний час тільки початкові інвестиції в обладнання для серйозної роботи контент-провайдера складають вже близько 100 тис. доларів, з яких приблизно 25% йде на програмне забезпечення. Однак найбільша стаття витрат – реклама, особливо на телебаченні, ці витрати можуть становити від 80-120 тис. Доларів до 800 тис. доларів на місяць.

На каналах МузТВ і MTV вже нікого не дивує, що біжить рядок з кодом кліпу, який демонструється на екрані, а також коротким номером, на який цей код можна послати для отримання рінгтону. Розміщення оголошень в пресі, теж може принести бажаний ефект, особливо в тому, що стосується реклами мелодій і логотипів. Існують і спеціальні проекти, створені для просування цього контенту в молодіжні маси. Наприклад, молодіжні журнали.

Структура послуг на ринку

Будь-яка компанія, яка торгує мобільними послугами, має три основні статті доходів: від продажу контенту (конкретних ігор, рингтонів, картинок і т.п.), послуг (різних сервісів, наприклад, SMS-флірту, голосування, вікторин, тестів), від розробки програмного забезпечення і креативних інтерактивних рішень (створення сервісу або інтерактивних програм, проведення маркетингових досліджень, створення ПО, тестування і супроводу його в процесі роботи). Середнім і великим контент-провайдерам продаж контенту та послуг приносить до 80% доходів, розробка креативу і технічна реалізація мобільних сервісів – не більше 20%. Однак загальних закономірностей тут немає. Наприклад, є такі провайдери, які продають тільки контент або гри, а креативом не займаються в принципі.

Java-ігри і java-сервіси – це окремий напрямок в продажу контенту. Справа в тому, що в сучасні телефони і смартфони можуть закачувати сторонні програми та ігри через інфрачервоний порт, за допомогою кабелю або по gprs. Цим готові скористатися великі виробники ігор, в основному західні (знамениті гранди, типу Astraware, Elkware, Sumea), але є і вітчизняні (Reaxion, JoyBits, NewGround, NET Lizard, Mobile-Games.ru, Next Media, Infon, i-Free ). Існує дві моделі фінансової взаємодії контент-провайдерів і правовласників – разова оплата за ліцензію або оплата за принципом роялті.

Ігри першої категорії, наприклад бренди з ім’ям серіалів або фільмів, коштують дорого, ставки роялті дуже високі, але за рахунок масового продажу провайдери можуть піти  на ціни 5% від ціни продажу.

Ігри другої та третьої категорій можуть приносити більше грошей, а ось іміджеві гри (що представляють собою рекламну продукцію або рекламування торгової марки, наприклад, гра Dixis Adventure (розробка компанії JoyBits), яку видає мережу з продажу цифрової техніки – компанія Dixis) можуть поширюватися за невеликі гроші або зовсім безкоштовно.

Організація роботи сервісу

Продаж послуг зазвичай здійснюється контент-провайдерами через різні SMS-сервіси. Найбільшою популярністю користуються, звичайно, SMS-гри (наприклад, «Піранья», «Бійцівський клуб» і т.д.), – у кожного провайдера є від однієї до десятка таких ігор, причому їх розробка здійснюється найчастіше власними силами, зі сторони рідко щось купують. Їх привабливість для контент-провайдера полягає в тривалості ігрового процесу: на місяць активний користувач може витрачати тільки на «есемески» до 10-15 доларів, що рівноцінно середньому ARPU для абонентської бази великого стільникового оператора.

Досить прибуткові і SMS-сервіси знайомств – оскільки пошук партнера є вічною темою, то і заробляти на цьому можна постійно. Крім банального пошуку за критеріями, в такі системи також додають функції інтерактивного SMS-чату, що істотно збільшує оплачений трафік.

Один з варіантів «збуту» послуг – їх продаж через IVR-сервіси. Вони являють собою голосові версії популярних сервісів, таких як служби знайомств і всілякі довідкові служби. Також користуються популярністю психологічні тести та еротичні «гарячі розмови».

З користувачем найчастіше спілкується «залізна тітка», керівництво якої користувач здійснює за допомогою клавіш телефону. Особливо це зручно тим користувачам, які звикли сприймати необхідну інформацію на слух. Варіант спілкування з живим оператором теж існує, але коштує дорожче (приблизно долар в хвилину) і зазвичай будується на складних сервісах – психологічна допомога, юридичні консультації тощо.

Треба відзначити, що створення таких сервісів – досить дороге задоволення, на цьому ринку лідирує компанія «Солво Інтернешнл», вона виробляє IVR-сервіси самостійно.

Ринок контент-проектів, що б не говорили гравці, закритий і жорстко регламентований. Однак на розвиток таких компаній буде потрібно ще кілька років. Зараз же невеликим фірмам, які виробляють до 20 сервісів з оборотом до 50 тис. Доларів на рік, за словами учасників ринку, «ловити нічого».

У контент-провайдерів будь-якого рівня часом виникають проблеми при ділових контактах із стільниковими операторами. Тільки вартість оренди одного короткого номера (наприклад, 6464 або 4446 і т.д. – щоб абонент міг його запам’ятати) може доходити до 15 тис. Доларів на рік, але це можна окупити.

Практично у кожного середнього та великого контент-провайдера є власний відділ перспективних розробок, який пропонує на реалізацію нові сервіси. Цей же відділ роздумує над можливістю покупки або просування «сторонніх» сервісів. Для прийняття такого рішення необхідно знати, чи затребувані дані сервіси ринком і чи є технічна можливість підтримки технології користувачем. Далі треба зрозуміти, чи вистачить ресурсів оператора для підтримки цих сервісів і чи зможе він правильно виставляти рахунки користувачам.

Оператори стільникового зв’язку принципово не люблять сервіси, які навіть теоретично можуть допомогти користувачеві заплатити за будь-які послуги за допомогою мобільного телефону.

Якщо продавець контент-послуг тільки заїкається про те, що «користувачі будуть платити через SMS», такі сервіси миттєво відключаються, а сам провайдер піддається штрафу. Справа в тому, що ніхто не хоче ризикувати ліцензією – оператори можуть надавати послуги зв’язку, а не фінансові послуги. Тому на вітчизняному ринку немає і найближчим часом не буде послуг, в описі яких фігурував би термін «оплата через мобільний телефон».

Поділіться з друзями