Як складається організаційна структура підприємства

Організаційна структура підприємства складається в залежності від розмірів бізнесу. До прикладу, невеликій фірмі підійде лінійна структура, а виробництву, яке постійно займається впровадженням інновацій, краще використовувати адаптивну.

Організаційна структура являється, по суті, ієрархією співробітників в компанії. Користуючись нею, інвестор зможе отримати повне розуміння того, яка і на кого покладена відповідальність, хто рішенням яких задач займається, хто контролює виконання задач, хто відповідає за регулювання комунікації меж співробітниками, зайнятими реалізацією проекту.

Ієрархія підприємства, на відміну від інших розділів в бізнес-плані, не може змінюватись дуже часто, оскільки це веде до дезорганізації робочого процесу і великих матеріальних витрат. В бізнес-плані організаційну структуру частіше всього представляють у графічному вигляді, як діаграму чи графік.

В сучасному бізнесі використовують наступні організаційні структури:

  • лінійну,
  • функціональну,
  • лінійно-функціональну,
  • дивізійну,
  • адаптивну.

Спробуємо більш детально висвітлити кожну з них.

Лінійна структура

Лінійна структура являє собою структуру, в якій у кожного підрозділу є свій керівник, який здійснює повний комплекс дій по управлінню і керівництву підлеглими співробітниками. Його рішення, які передаються ланцюговим методам зверху до низу, є обов’язковими для виконання всім нижчим ланкам ланцюга. Керівник, в свою чергу, підпорядкований менеджеру вищого порядку. В більшості випадків лінійну структуру використовують малі і середні компанії, які зайняті у нескладному виробництві чи наданні послуг, при умові відсутності багаторівневих кооперативних зв’язків між компаніями-партнерами. Цю структуру при написанні бізнес-плану краще використати, якщо в компанії невелика кількість виробничих відділів, а продукція, яка планується для виводу на ринок – проста. Така структура найкраще підійде для стартаперів, які тільки створюють нову компанію, для того щоб не «роздувати» штат, оскільки немає точної впевненості в тому, що бізнес «піде». Згодом, з розширенням штату і виробничих потужностей можлива заміна її на іншу для полегшення процесу контролю і забезпечення якості виробництва.

Функціональна структура

Функціональній структурі необхідна спеціалізація виконання окремих функцій по управлінню. Для управління необхідне формування окремих підрозділів, або виділення функціональних виконавців. Ця структура управління основана на горизонтальному розділенні управлінської праці. Розпорядження функціональних відділів поширюються на  підпорядковані їм виробничі відділи. Таку структуру використовують великі компанії США (там ця структура використовується на кожному четвертому великому підприємстві). Таку структуру варто вказати в бізнес-плані, якщо підприємство достатньо велике і розгалужене, для того, щоб інвестор розумів, що кожен працівник буде отримувати точні вказівки, а відділи не будуть дублювати процеси.

Лінійно-функціональна структура

Лінійно-функціональна структура – це кращі риси обох структур, об’єднані в одну. Ця структура дозволяє уникати недоліків кожної з окремих систем. Тут функціональні відділи займаються підготовкою інформації для лінійних керівників, для того, щоб ними приймались компетентні рішення чи ставились обґрунтовані задачі. Така структура використовується на більшості вітчизняних і закордонних компаній. Лінійно-функціональну структуру на розгляд інвестора представляють тоді, коли він вимагає точного контролю управлінцями всіх процесів виготовлення і реалізації продукції, а також додаткової мотивації працівників через спрощення кар’єрного росту.

Дивізійна структура

Дивізійна (відділова) структура управління найбільшого розповсюдження набула в промисловості. Її сутність в тому, що окремі підрозділи самостійно несуть відповідальність за розробку, виробництво і реалізацію товару, що виготовляється (дивізійно-продуктова структура), або кожен самостійний відділ несе повну відповідальність за результати господарювання на визначених регіональних ринках (дивізійно-регіональна структура). Така структура являється найбільш привабливою для втілення нової продукції в життя, оскільки для цього можна виділити цілий структурний підрозділ без нанесення збитків уже існуючому виробництву, але використання її можливе тільки великими підприємствами з відокремленими відділами.

Адаптивна структура

В другій половині 20 ст. на Заході все частіше почали розробляти і вводити в дію організаційні структури з великою гнучкістю, які, по відношенню до бюрократичних, краще прилаштовувались до зміни впливу зовнішнього середовища і появи наукоємних технологій. Ці структури назвали адаптивними чи органічними.

В адаптивній структурі спостерігається слабке чи помірне використання формалізації правил, а також децентралізація і участь спеціалістів в прийнятті рішень, малою кількістю ієрархічних рівнів.

Сьогодні використовують два види адаптивних структур: проектна і матрична.

Проектна структура

Проектна структура характеризується створенням тимчасових управлінських органів, які створюються для вирішення питань окремого проекту. Перевага такої структури в тому, що можливий швидкий збір команди професійних співробітників для реалізації конкретного проекту. Після його закінчення команду розпускають, або перекидають для реалізації іншого проекту. Проектну структуру використовують фірми, орієнтовані на впровадження і розвиток інновацій, а також отримання прибутку від пікового попиту. Після того, як продукція запускається у виробництво конкурентами і фіксується спад виробництва, компанія звертає проект і розпочинає новий. Цей варіант адаптивної структури може бути використаний для старту бізнесу в компанії, зайнятій, до прикладу, розробкою програмного забезпечення, оскільки по завершенню розробки однієї програми весь колектив чи його частину можна переорієнтувати на розробку іншого ПЗ.

Матрична структура

Матрична структура характеризується тим, що учасники проекту підпорядковуються не тільки його керівнику, але і керівникам відділів, де вони постійно працюють. Керівники проекту наділяються тільки проектними повноваженнями. Недоліком такої структури є її відносна складність по відношенню до попередньої системи. Цей варіант адаптивної структури підійде при написанні бізнес-плану нового проекту в умовах, коли підприємство займається виробництвом основного (основних) продуктів і паралельно запускають новий, без суттєвого «роздування» штату. Варто зазначити, що інвестори часто з осторогою сприймають такі проекти, тому важливо детально вказати, що кожен співробітник, залучений до впровадження ноу-хау має достатньо вільного часу для здійснення своїх основних обов’язків і обов’язків в проекті.

Поділіться з друзями