Як визначити точку беззбитковості

Визначення точки беззбитковості займає ключове місце у фінансових розрахунках до бізнес-плану.  Для того, щоб визначити точку беззбитковості слід для початку визначити всі поточні витрати підприємства.

Розрахунок точки беззбитковості є основою стабілізації діяльності підприємства, визначення ступеня залежності від різних факторів та допустимої межі, коли підприємство може продовжувати свою діяльність, а коли потрібно її припиняти або диверсифікувати.

Точка беззбитковості показує:

  • яким має бути мінімально допустимий обсяг продажів,
  • яка мінімально-допустима ціна може виставлятися на продукцію,
  • яке максимально ефективне поєднання ціни та обсягів продажів.

Будуючи бізнес план, необхідно встановити для себе цей мінімально допустимий поріг, і якщо підприємство протягом певного часу не може його досягнути – це свідчить про те, що бізнес-план складений невірно. Щоб прорватися на ринок, потрібна буде інша, альтернативна дієва стратегія. Фактично досягнення беззбиткової точки виробництва є першим і основним критерієм, який повинен бути виконаним в процесі реалізації бізнес-плану.

 

Методика визначення

Маржинальний метод визначення точки беззбитковості

Оскільки точка беззбитковості показує, яким є мінімально-допустимий обсяг реалізації і якою є мінімально-допустима ціна, відповідно є 2 методи щодо обчислення точки беззбитковості. Перший базується на витратах підприємства, а другий на ціні одиниці продукції. Витратний метод добре описує теорія маржинального прибутку, в основі якого є поділ витрат на змінні і постійні. Цей метод підходить для підприємств, які виготовляють декілька видів продукції за різними цінами. Коли порахувати беззбитковість одного виду продукції неможливо, вона розраховується по загальному обсягу виробництва.

Маржинальний прибуток – це сума чистого прибутку (П) та постійних витрат (ПВ) підприємства. Змінні витрати (ЗВ) до складу маржинального прибутку (МП) не включаються.

МП = Д – ЗВ = ПВ +П

Де Д – це чистий дохід.

Оскільки беззбитковість передбачає відсутність прибутку (П=0), то точка беззбитковості відповідно до підходу визначення за маржинальним прибутком, розраховується таким чином:

Д-ЗВ = ПВ або Д = ЗВ + ПВ

Отже, визначення сукупних витрат підприємства формують точку беззбитковості. Саме тому у бізнес-плануванні  при плануванні обсягу збуту необхідно відштовхуватися саме від планових витрат підприємства.

Виробнича практика показує, що абсолютно постійних витрат на підприємствах практично не існує. Всі вони більшою мірою залежать від обсягів збуту. Розподіл витрат на умовно-постійні і умовно-змінні є складним, затратним і досить часто непотрібним. Тому для обчислення точки беззбитковості в певному періоді необхідно спрогнозувати планові витрати за зазначений період.

Планові витрати, які необхідно визначити для точки беззбитковості

  • витрати на оплату праці – їх легко спрогнозувати, виходячи з кількості працівників та середньої заробітної плати;
  • витрати на соціальне забезпечення – вони складають 22% фонду оплати праці, показник також є абсолютно передбачуваним;
  • витрати амортизаційні – в залежності від методу амортизації, такі витрати можуть бути постійними або змінними. Для прикладу, при визначенні лінійного методу амортизації або методу залишкової вартості – ці витрати будуть умовно-постійні. Вибравши виробничий метод розрахунку амортизації, витрати стануть змінними, оскільки вони будуть залежати від обсягів виробництва. Вибір методу амортизації впливає на формування точки беззбитковості.  Часто використання виробничого методу для таких цілей є більш доцільним, оскільки діяльність підприємства на початковому етапі життєвого циклу досить часто може бути непередбачуваною, а наявність постійних витрат ускладнює отримання прибутку.
  • Інші витрати – це витрати на сплату податків, адміністративні витрати, витрати на збут, реклама. Такі витрати відносять до умовно постійних витрат, однак всі вони залежать від обсягів діяльності підприємства. На практиці орендні платежі не здійснюються, якщо підприємство не має достатнього обсягу продажів. Підприємство, швидше, переміститься в більш дешеві приміщення, аніж погодиться на постійні непосильні зобов’язання.
  • Витрати на закупку матеріалів. Дані витрати визначаються із прогнозованого обсягу виробництва та середнього показника матеріаломісткості.

 

Точка беззбитковості на одиницю продукції

Якщо пропускати, що підприємство вироблятиме один вид продукції за однаковою ціною (Ц), то можна спрогнозувати, яку кількість товару (К) необхідно продати, щоб досягнути точки беззбитковості.

Д = К х Ц

Відповідно, витрати на одиницю продукції складатимуть

ЗВ(од)  = ЗВ / К

ПВ(од) = ПВ / К

Точка беззбитковості ТБ(од)  = ПВ (од) / Ц – ЗВ (од)

Підхід визначення точки беззбитковості на одиницю продукції є вкрай трудомістким, оскільки визначити постійні витрати складно для всього виробництва, а віднести дані витрати по різним товарним категоріям ще складніше.

Точки беззбитковості – постійно змінна величина

Необхідно зазначити, що низька точка беззбитковості ще зовсім не є ознакою успішної роботи. Зростання показника також не говорить про погіршення компанії. Зміна цих показників свідчить виключено про одне – обсяг виробництва та збуту підприємства змінюється, і це є звичайний стан. Саме тому нема жодних нормативів по обсягах точки беззбитковості, однак вона повинна змінюватися пропорційно обсягам реалізації підприємства.

Запас фінансової міцності

Розрахувавши точку беззбитковості, аналітики отримують інформацію про те, який необхідний мінімальний рівень продажів, щоб покрити всі передбачувані витрати.  Для того, щоб управлінці могли зрозуміти, які є ризики отримання збитків, варто дослідити ще один показник – запас фінансової міцності. Він показує, скільки відсотків від реалізації є в запасі для збереження беззбитковості. У разі від’ємного показника, значення показує, скільки потрібно додатково реалізувати продукції для того, щоб дійти до рівня беззбитковості. Розрахунок запасу міцності проводиться за наступною формулою:

Запас міцності = (Д-ТБ) / Д х 100%

Враховуючи, що точка беззбитковості відповідає сумі постійних та змінних витрат і відображає повну собівартість виробництва, то різниця між доходом і точкою беззбитковості є прибутком підприємства до оподаткування.

Відношення прибутку до реалізації (без врахування податків) і є запасом міцності, деякі економісти показник називають рентабельністю реалізації за прибутком.

Чим вище значення показника – тим менше є ризиків для підприємства, пов’язаних із падінням обсягу продажу.  Необхідно зазначити, що на відміну від точки беззбитковості, запас фінансової міцності є величиною відносно постійною, можна досліджувати середні показники по галузі і зрівнювати фактичні показники по підприємству із середньогалузевими. Саме тому для дослідження ефективності діяльності, що не прив’язана до масштабів виробництва, варто вираховувати запас фінансової міцності.

Необхідно зазначити, що для того, щоб підприємство могло прогнозувати свої майбутні доходи та прибутки, потрібно також визначити, на який прибуток підприємство може розраховувати у майбутньому.

Виробничий леверидж

Для того, щоб можна було визначити темп зростання прибутку, розраховується ще один показник – виробничий важіль або леверидж. Він показує, на скільки зміниться прибуток якщо виручка зросте на 1%. В основу розрахунку показника знову ж таки входить поділ витрат на постійні та змінні.

ВЛ = Д- ЗВ / П

Чим більша частка постійних витрат на підприємстві, тим вищи виробничий важіль, іншими словами чим більшими будуть постійні витрати – тим більшим буде виробничий важіль. Необхідно зазначити, що наявність великої кількості постійних витрат для підприємства свідчить про те, що підприємство буде нарощувати прибуток більшими темпами. Однак таке підприємство має і більші ризики, які можуть виникати у результаті недоотримання доходу. При сприятливому і стабільному ринку більш вигідніше, коли підприємство має високий виробничий леверидж, однак, коли ринок не є стабільним, кількість постійних витрат необхідно зменшувати до мінімуму.

Поділіться з друзями