Які є форми інвестицій? Формування інвестиційного портфелю

Формування інвестиційного портфелю відбувається інвестором – це його вкладення у різній формі для того, щоб у майбутньому вони принесли економічну вигоду.

Склад інвестиційного портфелю

Однією із найбільш поширених складових є реальні інвестиції – основний та оборотний капітал підприємства, який необхідно сформувати або збільшити для досягнення виробничих цілей.

Фінансові інвестиції – це вкладення у цінні папери інвесторами. Гроші використовуються управлінським апаратом відповідно до розробленої стратегії розвитку.

Зовнішні інвестиційні проекти – це вкладення грошових коштів іншими підприємствами у розвиток бізнесу для того, щоб отримувати пасивний інвестиційний дохід.

Внутрішні інвестиційні проекти – це проекти реального інвестування, фінансування яких проводиться за рахунок коштів підприємства (прибуток, зарплатний фонд, за рахунок працівників та ін).

Інвестори формують свої інвестиційні портфелі на підставі стратегії розвитку підприємства. Сама структура портфелю залежить від фінансового стану інвестора та ринкового середовища, на якому він працює.

 

Головна мета при формуванні інвестиційного портфелю інвестора – забезпечити максимально можливий рівень доходності проекту.

Саме тому для того, щоб залучити інвестиції у власний бізнес, інвесторові показують можливі варіанти вкладень із зазначенням можливих доходів від них. Це формує картину інвестиційної привабливості підприємства, яка допоможе зробити висновки про використання коштів.

Облігації підприємства як форма залучення інвестицій

Необхідно зазначити, що для інвестора не всі цінні папери мають однакову цінність. Зокрема, підприємство може випускати не тільки акції, але і облігації.

Переваги облігацій

• На відміну від акцій, за облігаціями сплачується фіксований відсоток, що захищає інвестора від втрати доходів;
• Облігації є більш важливі, ніж цінні папери, а тому в першу чергу погашаються дивіденди за ними;
• Ризик за облігаціями менший, оскільки їх погашення може бути гарантоване заставою майна підприємства.

Деякі із переваг можуть обернутися і недоліками, оскільки у разі збільшення прибутку, інвестор отримуватиме тільки стільки грошей, скільки передбачено договором.

Також необхідно врахувати, що капітал, який отриманий у якості облігацій не вважається власним – він позичковий. Саме тому якщо такого капіталу надто багато у загальній сумі майна, то підприємство має ризик стати неплатоспроможним за іншими зобов’язаннями.

Принцип Парето в інвестиційній програмі

Для того, щоб правильно обрати спосіб інвестування, необхідно користуватися принципом Парето 80/20 – співвідношення між вкладеними коштами і витратами праці. Цей напрямок дозволить краще сконцентруватися на більш прибуткових напрямах інвестування. Використовуючи даний спосіб, необхідно будувати стратегію за наступними принципами:

  • вибір інвестицій повинен враховувати індивідуальні особливості інвестора;
  • тільки 20% вкладень принесуть 80% доходів, так само як тільки 20% продукції підприємства буде давати 80% доходу;якщо неможливо розподілити
  • вкладення у більш вигідну сторону відразу, потрібно слідкувати за ринком та інвестувати із врахуванням ризиків;інвестиції повинні бути розраховані на
  • довгостроковий період, тільки це дасть можливість повністю окупити їх та отримати максимум прибутку із вкладень;
  • купувати акції потрібно тоді, коли ціни на них знижуються;
  • співвідношення вкладень в акції та облігації повинно дорівнювати 60 /40;
  • при зниженні акцій на 15% необхідно їх продавати;
  • при покупці акцій необхідно керуватися показником співвідношенням ціни однієї акції до прибутку. Якщо цей індекс нижчий 10, то вкладення доцільні.

Поділіться з друзями

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.